Величини. Вказівка присвоєння

Величини. Вказівки присвоєння

В своїй роботі програміст завжди стикається з таким поняттям, як величина. З точки зору програмування величини - це дані, що обробляються програмами. Паскаль інтерпретує дані, як константи або змінні. Як перші, так і другі визначаються ідентифікаторами (іменами), за допомогою яких можна звертатися для одержання відповідних значень.

Константами називаються елементи даних, яким присвоюються значення в описовій частині програми й у процесі виконання програми їх змінювати заборонено.

Для визначення констант служить зарезервоване слово const.
Формат опису:

Сonst
< ідентифікатор > = < значення константи >;

Приклад:

Соnst
Мах=1000;
Vхоd='сегмент 5';

Змінні, на відміну від констант, можуть змінювати свої значення в процесі виконання програми.

Кожна змінна і константа належать до визначеного типу даних. Тип констант визначається компілятором автоматично. Тип змінних обов'язково вказується перед тим, як їх використати. Для опису змінних призначено зарезервоване слово var.
Формат опису:

Var < ідентифікатор> : < тип >;

Приклад:

Var Sum1, Sum2: real;

Тип даних - це діапазон значень, що можуть приймати об'єкти програми, і сукупність операцій, які дозволяється виконувати над цими значеннями.

Усі типи даних у мові програмування Паскаль розділяються на дві групи:

• скалярні (прості),
• структуровані (складені).

Скалярні типи у свою чергу підрозділяються на стандартні та типи користувача. Стандартні типи пропонуються користувачам розроблювачами системи Turbo Pascal. Типи користувача - розробляються самим програмістом.

До стандартних скалярних типів відносяться наступні типи:

• цілі,
• дійсні,
• літерні,
• булівські.

Цілі типи даних являють собою значення, що можуть використовуватися в арифметичних виразах.

Cтандартні цілі типи

Дійсні типи даних являють собою дійсні значення, що використовуються в арифметичних виразах. Паскаль допускає представлення дійсних значень у вигляді, як із плаваючою, так і з фіксованою крапкою. Дійсні десяткові числа з фіксованою крапкою записуються за звичайними правилами арифметики. Єдине, що відрізняє цей формат від математичного це те, що ціла частина від дробової відокремлюється десятковою крапкою, а не комою. Якщо десяткова крапка відсутня, число вважається цілим. Перед числом може знаходитися знак "+" або "-". Якщо знак відсутній, за замовчуванням число вважається додатнім.

Дійсні десяткові числа у форматі з плаваючою крапкою подаються в наступному (експоненціальному) виді:
mЕ+p,
де m - мантиса (ціле або дробове число з фіксованою десятковою крапкою)
Е - означає "десять у степені",
р - порядок (ціле число).

Взагалі мантиса повинна бути нормалізованою, тобто представленою у вигляді числа, що належить діапазону від 0 до 1 (це означає, що крапка завжди знаходиться перед першою цифрою числа). Однак програмісту дозволяється писати мантису у вигляді будь-якого дробового числа з фіксованою крапкою. Нормалізація при цьому виконується системою автоматично.

Приклади запису дійсних чисел

Стандартний найбільш часто використовуваний дійсний тип даних - це тип Real 2.9*10E-39...1.7*10E38

В будь-якій програмі будуть присутні обчислення, адже комп'ютер - це перш за все обчислювальна машина. Причому результати обчислень необхідно буде запам'ятати для подальшого використання. Для цього існує команда присвоєння.
Формат цього оператора наступний:
<ім'я змінної >:= <вираз>

Виконується ця операція так: обчислюється вираз, що знаходиться праворуч від знака присвоєння, і отримане значення замінює поточне значення змінної, ім'я якої стоїть ліворуч від знака присвоєння.

При створенні виразів потрібно стежити за типами операндів. Контроль за використанням змінних на етапі компіляції програми виконується в мові Паскаль автоматично.