Мова програмування
Мова програмування - це один з способів подачі алгоритму, що розрахований на виконавця комп'ютер.
Будь-яка мова програмування характеризується трьома основними складовими: алфавіт, синтаксис і семантика.
Алфавіт - сукупність символів, які дозволяється використовувати при побудові опису програм мовою програмування.
Синтаксис мови програмування - сукупність правил побудови вказівок алгоритмів деякою мовою програмування.
Правила семантики - пояснюють, яке смислове значення має кожний опис і які дії повинен виконати комп'ютер під час виконання кожної команди.
В будь-якій мові програмування можна виділити чотири типи елементів, що використовуються при побудові описів програм:
Символи мови - це основні нероздільні знаки, за допомогою яких описуються програми і дані.
Слова мови - структури, що утворені із символів алфавіту мови програмування і мають певний зміст. Слова - це імена змінних та констант, числа, службові слова та ін.
Вираз - це текст, що задає правило обчислення одного значення величини. Якщо одержуване значення числове, то вираз називають арифметичним, якщо значення логічне, то вираз називають логічним або бульовим, якщо одержуване значення - текст, то вираз називають літерним.
Команда - це вказівка про виконання деякої дії. При написанні програм команди називають операторами, а величини, що використані в команді - операндами.
Скінчена послідовність виконуваних одна за одною команд називається серією команд. Серія може складатися із однієї команди і навіть бути порожньою.