I-II покоління

Покоління ЕОМ.

Комп'ютерна техніка в процесі свого розвитку пройшла декілька етапів, які ознаменувалися зміною її елементної бази. Це дозволяє виділяти покоління комп’ютерів саме за цією ознакою. Проте від покоління до покоління вдосконалювалися і принципи організації комп’ютерних систем, розширювалися галузі їх застосування.

Неможливо точно зазначити, коли відбувається зміна поколінь. У межах «життя» одного покоління комп’ютерів ще експлуатуються машини попереднього покоління і вже з’являються провісники наступного покоління. Роки «життя» покоління — це лише орієнтовний період його процвітання й домінування в історії комп’ютерного світу.

Перше покоління

До першого покоління відносять машини, створені на електронних лампах на рубежі 50-х років ХХ століття. Це були громіздкі конструкції, які споживали велику кількість електроенергії і вимагали для розміщення значної площі.

Швидкодія комп'ютерів першого покоління досягала тисяч і десятків тисячі операцій за секунду.

Для введення і виведення даних використовувалися перфокарти, магнітні стрічки, пристрої друкування.

Машини мали обмежений набір команд, програмне забезпечення було практично відсутнім. Програмування здійснювалося у машинних кодах, що вимагало спеціальної підготовки.

Незважаючи на обмежені можливості, ці машини дозволили виконати складні розрахунки, необхідні для розв’язання найважливіших науково-технічних задач, пов’язаних з оборонною інженерією, атомною енергетикою, ядерною фізикою, космічними дослідженнями, прогнозуванням погоди та ін.

Експлуатація машин першого покоління виявила їх принципові недоліки, які поступово усувалися в наступних поколіннях:

• Високопродуктивна робота електронних пристроїв машини, які здійснюють оброблення даних, гальмувалася недостатньо швидким доступом до пам’яті, де зберігаються дані і команди. Потрібно було створити нові запам’ятовуючі пристрої.
• Низька швидкість роботи механічних пристроїв введення та виведення даних різко знижувала продуктивність роботи машини в цілому. Було необхідно відокремити роботу цих пристроїв.
• Забагато часу витрачалося на складання і налагодження програм, усунення припущених помилок. Потрібно було спростити процес розробки програм і створити засоби автоматизованого пошуку явних помилок.
• Результати виконання програми, як правило, подавалися у вигляді послідовності чисел, і їх доводилося вручну перетворювати до потрібної форми: будувати графіки, діаграми, зводити в таблиці тощо, що вимагало витрат зусиль і часу. Потрібно було розробити пристрої, які б забезпечували одержання результатів у кінцевому вигляді.

Друге покоління

До другого покоління (1955—1964) відносять машини, сконструйовані на базі транзисторів.

Машини стали більш надійними, компактними, споживання енергії зменшилося. Їх оперативну пам’ять було побудовано на магнітних сердечниках.

Для введення і виведення інформації почали застосовувати магнітні стрічки і магнітні барабани, а пізніше і диски — прообрази сучасних жорстких дисків. Швидкодія машин зросла до сотень тисяч операцій за секунду.

Для машин другого покоління були створені перші операційні системи з обмеженими можливостями, розроблені мови програмування, складені бібліотеки програм розв’язання типових математичних задач. Це суттєво полегшило написання програм.

Вдалося організувати незалежну роботу пристрою опрацювання даних відносно пристроїв введення і виведення даних. Програми оброблялися в пакетному режимі. Машина виконувала одну програму за іншою. У той час, коли машина працювала над поточною програмою, пристрій уведення зчитував наступну програму, а пристрій виведення даних друкував результати виконання попередньої програми.

Машини знайшли нові галузі використання: в плануванні і управлінні виробництвом, в бухгалтерських розрахунках. Розширення попиту на машини стимулювало їхне виготовлення для продажу.