02 вересня 2012 р.

Дзвенить веселий дзвінок.

Демчук Оля

Непомітно пролетіли канікули та знову наступили сірі, монотонні будні. 1 вересня — всесвітній день Знань. Здавалося б, що тут незвичного? Адже вже на протязі цілих 10 років ми приходимо до школи в цей день і завжди все те ж саме за винятком лише мабуть того першого дзвінка коли ми вперше прийшли до школи в ролі першокласників.

Та на цей раз все зовсім по іншому. Можливо, просто ми десь в глибині душі усвідомлюємо, що це останній перший дзвінок для нас у стінах рідної школи. Ми так довго очікували на цей день, та не можна сказати, що ми безмежно щасливі. На душі якось незрозуміло: сумно і в той же час радісно. Можливо ми розуміємо, що більше ніколи не повернемось до школи у якості учнів.

Та не будемо про сумне, адже для найменших — першокласників, які вже стали учнями нашої школи та новими членами нашої великої дружньої родини, цей день є дійсно святом на яке вони вже так довго очікували. Всі одягнулись в новенькі гарненькі платтячка та костюми, з квітами в руках та з усмішками на обличчях вони прийшли, щоб долучитися до нашої шкільної родини.

За традицією нашої школи, всіх першокласників почастували гречаною кашею, що дало їм право офіційно називатися однокашниками. І на завершення, учениці першого класу було надано можливість подзвонити в дзвінок, який відтепер щодня сигналізуватиме їм про початок та завершення уроку. А вже в самому кінці — 11-токласники відвели першокласників до їхніх класних кімнат в яких відтепер будуть проходити їхні шкільні будні.