11 лютого 2012 р.

Зустріч з поетессою

Гайдукевич Анна

Піщанський край славиться не тільки своїми квітучими садами, родючими полями, зеленими лугами. Він славиться насамперед своїми людьми. Роботящими, небайдужими до суспільного життя у всіх його проявах. Селище прославилось і поетами, які зростають серед мальовничої природи та наповнюють свої чутливі душі колоритом української культури.

Скільки їх було і є! Хтось їз них не був і не є настільки відомим чи визнаним, проте кожен з них залишає слід у наших душах. Поезія допомагає їм у цьому. Хтось із них і не отримує належної нагороди за свій труд. Проте він луною віків відозветься ще не раз у піснях, прислів’ях, приказках. І це є великим досягненням.

Однією з яскравих представниць митців Піщанського району є Валентина Валеріївна Жвава. Народилася вона в Брацлаві, проте тривалий час проживала в Піщанці і стала ніби корінною жителькою нашого краю. Не раз у своїх віршах вона згадає мальовничі піщанські краєвиди: «Якщо станеш ти на пагорб зранку, то побачиш в зелені садів білокрилу, сонячну Піщанку – землю наших прадідів-дідів».

Поезія її пригортається до душі своєю простотою, заліковує рани найчерствішого серця. Хоч в ній ї описуються такі звичні в повсякденному житті для нас речі як хліб чи вишитий рушник, вони є для нас вічними скарбами, скарбами духовного, що тісно переплітаються із побутом кожного українця. Бо тільки в простоті можна знайти істину, а в перебільшенні побаченого можна тільки заплутатись. Саме тому ця простота говорить голосніше за всі гіперболи.

Вже давно нога цієї жінки-берегині не ступала на рідну землю. Доля занесла її аж до Італіїї. Проте, не забуває вона про свою батьківщину. І ось на короткий час вона знову вдома. Гостинно зустрічає її Центральна бібліотека Піщанки.

Всі ці люди зібралися непросто так. Хтось з них очікує на свою чергу в декламуванні віршів, а хтось просто долучився до зустрічі як слухач. Вже після того як вірші, що особливо сподобались учням, були зачитані, поетеса поділилася своїми враженнями і про Україну-матінку, і про те чи їй сподобалось як діти зачитували її вірші, свято підійшло до завершення. Поетеса дякувала Богу що її все-таки не забувають, і що її збірка поезій «Життя – стежина загадкова» стала такою популярною!

Ось на такій світлій ноті завершилася літературна зустріч. Можливо колись станеться так що і в нашій школі знайдуться учні яким несоромно буде подякувати від щирого серця за працю на ниві літератури. А поки що можемо тільки сказати велике «Спасибі» людям, які не жалкували за своїм часом і влаштували таку теплу зустріч. Сподіваємося іще раз зустріти Валентину Валеріївну в нашому селі та послухати її нових поезій.